Неділя, 19.11.2017, 01:12
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2014 » Жовтень » 6 » ДОЛИНЩИНА МІЙ РІДНИЙ КРАЙ – І КРАЮ КРАЩОГО НЕМАЄ
19:52
ДОЛИНЩИНА МІЙ РІДНИЙ КРАЙ – І КРАЮ КРАЩОГО НЕМАЄ
Вересневого теплого дня, коли листя на деревах постійно змінює свій колір, а сонце ще яскраво світить, але вже не пече по літньому, коли навіть повітря виблискує якоюсь дзвінкою прозорістю, а безмежне синє небо стало ніби ближче, учасники міжрегіонального освітнього проекту «Прекрасні далі манять нас в похід», учні Добронадіївської ЗШ І-ІІІ ступенів Олександрійського району та Першотравневої ЗШ І-ІІІ ступенів Долинського району вирушили у чергову, дев’ятнадцяту, туристично-краєзнавчу подорож по рідному краю, зокрема по території Долинського району.
Протягом експедиції учасники проекту знайомилися з історичним минулим Долинщини, з педагогічною діяльністю А.С. Макаренка, з роботою дослідно-селекційного дендрологічного лісового центру «Веселі Боковеньки», розвивали навички пошуково-дослідницької діяльності, розширювали і поглиблювали туристичні навички і уміння. 
Знайомство з історичним минулим та сьогоденням Долинського району відбувалося у краєзнавчому музеї. З великим задоволенням учні слухали розповідь директора музею, відомого краєзнавця Маруценка Віктора Григоровича про основні етапи в становленні Долинщини, її місце в економіці області, про відомих людей, цікаві природні об’єкти цього квітучого краю. 
Далі нас гостинно зустрів педагогічно-меморіальний музей А.С. Макаренка, розташований в приміщенні колишнього Кефалівського залізничного училища, де в 1911-1914 роках працював відомий педагог. Традиційно екскурсії тут проводять діти під керівництвом працівників музею. Савченко Світлана Вікторівна та учениця-екскурсовод Діана Єфімова розповіли про життя та працю Антона Семеновича.
Окреме хочемо висловити подяку голові Першотравневої сільської ради Омельченку С.П. за сприяння проведенню туристично-краєзнавчого походу та водієві шкільного автобуса Омельченку П.В., який здійснював підвіз дітей до дослідно-селекційного дендрологічного лісового центру «Веселі Боковеньки». 
Наш похід відбувся напередодні Дня лісника, тому учні привітали господарів з їх професійним святом. Гостинний прийом господарів парку, гарячий куліш, цікаві розповіді про лісовий центр, дружня атмосфера – це був початок знайомства з цим неперевершеним куточком Кіровоградщини.
Знайомство з територією дендрологічного лісового центру «Веселі Боковеньки» провела керівник експедиції Стеблина Ольга Олександрівна.
Створений наприкінці XIX століття (1893 р.), на пологих схилах річки Боковеньки і балки Скотоватої, дендрологічний парк «Веселі Боковеньки» вважається одним із кращих зразків садово-паркового мистецтва того періоду. Вже в перші десятиріччя своєї історії парк незмінно викликав подив багатьох відвідувачів своїми дивовижними і різноманітними пейзажами, створеними поєднанням екзотичної рослинності, водних гладей річки та ставків з типовими степовими картинами – ділянками цілини, білими мазанками під солом’яними покрівлями на фоні блакитного безхмарного українського неба.
Сьогодні важко уявити, що колись серед посушливого південного степу не було жодного деревця. Тепер же парк площею 109 га, який органічно увійшов у загальну територію дослідного лісового господарства парк «Веселі Боковеньки», має вигляд оази у цьому ж степу.
  Історія парку тісно пов’язана з трагічною історією кохання Миколи Давидова і Ганни Бурдзункевич, – дочки сусідського поміщика. Дівчина вийшла заміж за іншого, і померла молодою. Давидов був невтішний. За легендою, він встелив дорогу від найближчої станції, куди привезли тіло померлої коханої, до кладовища пелюстками троянд. Давидов так ніколи і не одружився, всю свою любов він віддав парку. Робота над його створенням продовжувалася протягом 30 років, тут було висаджено близько 250 різних видів і форм древесно-чагарникових порід на площі 109,3 га. Ці рослини Микола Давидов збирав багато років. Колекція дендропарку на сьогоднішній день налічує близько 1000 видів дерев і чагарників. Тут зростає одне з найдавніших на Землі дерев – гінкго, залізне дерево, деревина якого тоне у воді, цегельне дерево, західний платан, завезений до України з Південної Америки в 1809 році. Можна тут зустріти і болотистий кипарис, унікальну породу горіхів, липи, кленів, тюльпанчик і навіть дуже рідкісні в наших широтах південноамериканські дерева. А ще в парку є величезна колекція бузку.
Протягом всієї історії свого існування ця територія завжди приваблювала відвідувачів та була популярна серед туристів. 
Нас приємно вразили зміни, які відбулися на території. Він став значно красивішим, привабливішим. І зустріла нас тут, як старих знайомих, директор лісового центру Підтикана Галина Василівна, яка вже майже 5 років співпрацює з учасниками міжрегіонального проекту.
«Веселі Боковеньки» переживають новий етап – його колекції розширюються і поновлюються, створюються нові туристичні маршрути.
  Подорожуючи по парку, можна зустріти багато персонажей з казок, мультфільмів, народних переказів, створених справжнім умільцем пензля та різця, майстром лісу Нікуліним Костянтином Вікторовичем, за це йому низький уклін. На вході стоять герої давніх легенд; далі хатка на курячих ніжках з Бабою Ягою та чорним котом, зроблені з дерева; розумна сова. Не можна обійти і велетенські гриби, які «виросли» в парку та амфору з морського дна, дитячий майданчик з різноманітними гойдалками, на якому часто лунає щасливий дитячий сміх.
  Неподалік адміністративного будинку нас чекали вчений кіт на ланцюгу та Карлсон з великою банкою варення, яких створила з пап’є-маше, ще одна небайдужа людина – працівниця парку Федоренко Тетяна Петрівна.
  Кличуть до себе і штучні гірки з різноманітним багатством квітів, серед яких у центрі виділяється красень олень, махають лапками лісові зайчики. Безліч альтанок, нові ковані лавки, обладнані місця для вогнищ створюють всі умови для пікнікового настрою та відпочинку на березі річки Боковеньки. Своєю чарівністю ця територія приваблює людей з різних куточків України.
  Надовго запам’ятають учасники експедиції і змагання з туризму, під час яких учні закріплювали свої уміння орієнтуватися в лісовому масиві без компаса, долати різноманітні природні перешкоди та знаходити рослини, які згадувались у вікторині та ростуть у природному середовищі. 
  Відвідуючи курган, що знаходиться на території парку, діти із задоволенням фотографувалися на фоні великого герба та прапора – символів незалежності, гідності та міцності нашої держави. 
  Закінчується наша подорож. Вечеря, багаття, чисте зоряне небо і веселі розповіді про побачене, почуте та пережите за ці дні. І ще довго лунатиме на берегах річки Боковеньки дитячий сміх, нагадуючи веселий регіт чумаків, що зупинялися перепочити збоку від шляху, яким мандрували понад берегами цієї чудової річки.
«Веселі Боковеньки», ми не прощаємося, ми говоримо, «До побачення»!

Учасники міжрегіонального освітнього проекту «Прекрасні далі манять нас в похід» та їх керівники Ольга Стеблина та Вадим Федоров.
Категорія: Новини села | Переглядів: 198 | Додав: Admin