Вівторок, 17.10.2017, 09:30
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2011 » Червень » 15 » Легенда про Варварівку
09:55
Легенда про Варварівку
Було це за часів батька Хмеля, а може, і раніше, коли обабіч старого торгового тракту, чумацького шляху і довкола численних витоків степової річки Бокови, скільки око сягало, простягалось так зване Дике поле. Ще тоді, коли плеса і заплави Бокови кишіли рибою, а в дібровах і байраках водилося всілякої дичини видимо-невидимо. Степову тишу і хор пернатих вряди-годи порушував хіба що тупіт копит. коли до якогось зимівника підкрадалась вовча зграя татарви і в погоні за нападниками з гиком проносилась сотня бравих запорожців.
Поміж дуплистих верб, двометрових стріл жовтавого дев’ясилу, духмяного звіробою і ніжних волошок у ту сиву давнину на берегах Бокови появились поодинокі хати-мазанки. Довкола них тупились втікачі з панської неволі і безземельна голота з-за Збруча. Південніше. неподалік двох глибоких балок, що хрестоподібно впиралися в Бокову, виднілися чепурні оселі з лозовими парканами і перелазами. За вигоном і довкола яру літні чоловіки і підлітки в широких шароварах і вишиванках пасли табуни коней і отари овець.
Віддалені на десяток верст острівці хат з роками розростались і перетворювалися в чи не найбільше в окрузі село на десять сотень. Кожна з них не переставала переконувати, що саме від неї започаткувалась Варварівка. З-поміж найпоширеніших легенд і переповідок виділялись дві. Мешканці північної околиці, яку навкіс перетинав чумацький шлях, переконували, що першою поселенкою в них була вдома Варвара Задоя. Від неї, запевняли, пішла назва села.
Південна околиця, і перш за все Варварина слобода, не вступала з ними в суперечки. Всевишньому, казали, видніше. Вихваляються затулинці чумацьким шляхом. До нього рукою подати і від нас. Зате через слободу пролягає битий торговий тракт до Переволочної. З ранку до ночі не стихає на нім скрип коліс. Найгамірніше в крисівській вулиці біля водопою. Порозпрягають чумаки і візники купецьких коней і волів та прямують до харчевні Шафороста. А який обід чи вечеря без мерзавчика чи кварти на гурт. посилають через дорогу когось у шинок до Манька. Після смачної трапези, поки коні та воли жують сіно та овес, хто йде на ярмарковий майдан, хто у філію банку, торговий ряд, хлібну біржу чи ливарні майстерні запастись причандаллям до воза. Любителі раків і юшки прямують до плеса. де на вибір смакують прямо з вогню. У кого в дорозі сталась оказія з возом, розкувався кінь чи поламалось ярмо, завертали до місцевого коваля. Краще за норовливого діда Юлика ніхто не полагодить, якщо зумієш ладиком підійти. Чутки про Варварину слободу і гостинність варварівців купці і чумаки розносили по всіх усюдах.
Похвальний розголос про слобожан доконував затулинців. Вони не переставали носитися зі своєю Варварою, як дідько з писаною торбою. Слобожанам набридло слухати. Не чув. може, і були в них Варвара і хутір, казав мало не сторічний дід Тиміш, чому тоді село поділили не на хуторці, а сотні і нашу назвали першою. Не затулинські зайди і втікачі заснували Варварівку, переконував дід Юлик. Хваляться, що їхня Варвара жила на порозі 1800-го. Подивилися б на мій самовар-чинш шведського короля, подарованому моєму пращурові за те, що вправно підкував коней і полагодив колісницю. Сотничихиного чоловіка і відставних запорожців, які започаткували слободу, напевно знав гетьман Мазепа, коли тікав із Карлом ХІІ з-під Полтави у Валахію. Чий би пес гарчав, а ваш мовчав, доконував затулинців дід Явтух. Втікачі ваші бояться писнути, аби пани не переловили. Через слобожан усіх варварівців побоюється навіть цар-батюшка, піддобряється всілякими подачками, аби не вчили непокори сусідні села.
Спливли, ніби вода в море, віки. Не лишилося й сліду від чумацького шляху, торгового тракту, найстарішої в окрузі церкви і ярмаркового майдану, де не раз сперечалися слобожани із затулинцями про Варвар. Від обох лишилася одна назва – Варварівка, як легенда і згадка про нащадків січовиків. Уміли предки захищати козацьку вольницю, любили землю, поважали рідний край.

За матеріалами книги Михайла Шеремета «Осінні мотиви». – Дніпропетровськ, «Січ». – 2006. – с. 9-10.
профессия бухгалтер
Категорія: Історичні нариси | Переглядів: 1022 | Додав: Admin | Теги: Книга, мотиви, шлях, Сотня, Шеремет, Легенда, чумацький, Варварівка